Дереш Любомир Мирославович (Любко Дереш; 10 серпня 1984, Пустомити, Львівська область) — український письменник, прозаїк, есеїст, сценарист, лектор і куратор, яскравий представник сучасної постмодерної літератури. Автор численних романів, що поєднують містику, фентезі та неформальну молодіжну субкультуру, — один із найвідоміших і найбільш перекладаних українських авторів свого покоління. Критики присвоїли йому звання «лідера сучасного літературного покоління» та «молодіжного кумира № 1».
Ранні роки та освіта
Народився в містечку Пустомити на Львівщині. Початкову освіту здобував у Пустомитській середній школі № 2. Ставши старшокласником, перейшов до Львівського фізико-математичного ліцею. Цей заклад, де він здобував точні знання, парадоксально став місцем, де розгорнувся його письменницький талант: перші літературні спроби Дереша припадають саме на роки навчання в ліцеї. Диплом магістра економіки (спеціальність — облік і аудит) здобув у Львівському національному університеті імені Івана Франка у 2006 році.
Перші публікації. «Письменник-вундеркінд»
Дебютний роман «Культ» був написаний у 1999 році, коли авторові виповнилося 15 років, однак вийшов друком лише у 2002-му — після досягнення повноліття — у часописі «Четвер». Вихід книги спричинив гучний резонанс у суспільстві. Одні читачі порівнювали автора з Пелевиним і Ніцше, інші не вірили в таку ерудованість та обдарованість молодого хлопця й припускали, що за псевдонімом стоять відомі мистці — зокрема, Андрухович і Винничук — котрі нібито вигадали образ здібного малого для оприлюднення власних колективних робіт. Критик О. Бойченко визначив роман як своєрідний підсумок літературних шукань 1990-х. У 2005 році «Культ» був представлений на Лейпцизькому книжковому ярмарку, отримавши там характеристику «найкращої з книг для сучасної молоді, якій подобається фентезі». 2009-го роман виданий французькою мовою у видавництві «Сток». Загалом його перекладено сімома мовами, зокрема німецькою, французькою, польською, італійською та сербською.
За перший роман Дереша відразу прозвали «письменником-вундеркіндом». Отримавши схвальні відгуки, він без остраху публікував наступні твори. «Поклоніння ящірці» (2002), хоча написаний ще до «Культу», вийшов після нього — і відразу здобув друге місце на конкурсі «Книжка року» часопису «Книжник-Review» (2003). Роман «Архе» (2005) отримав третє місце в конкурсі «Книжка року» часопису «Кореспондент» (2006). Романи «Намір!» (2006) і «Трохи пітьми» (2007) потрапили до п’ятірки кращих книжок конкурсу «Книжка року» Бі-Бі-Сі у 2006 і 2007 роках, а «Трохи пітьми» здобув на цьому конкурсі третє місце. Усі ці романи різнилися за сюжетом, але мали спільні риси: молоді головні персонажі, мотив пошуку свого місця в житті, описи психотропних станів і лексикон, повний сленгових та ненормативних слів.
У 2008 році вийшла спільна збірка есеїстики й короткої прози Любка Дереша, Юрія Андруховича та Сергія Жадана «Трициліндровий двигун любові», яка посіла друге місце на конкурсі «Найкраща українська книжка» журналу «Кореспондент». Того ж року роман «Поклоніння ящірці» поставлено на сцені Веймарського національного театру в Німеччині, а сам письменник розпочав вести програму «Книжкова полиця» на телеканалі КРТ — передачу про літературу, авторів і читацькі тенденції.
Відхід від літератури. Психотехнічний період
З 2007 року Дереш несподівано зник з літературної арени. У пресі активно ширилися чутки про наркозалежність письменника. Насправді він вступив до приватного навчального закладу «Університет Ефективного Розвитку» в Києві, де здобув спеціальність «Організатор психотехнічних процедур і розробник психотехнік». Упродовж 2007–2010 років активно проводив психотехнічні тренінги і семінари, брав участь в інноваційних науково-дослідних програмах, зокрема зі створення технологічних мов високої щільності.
У 2010 році взяв участь у Міжнародному інноваційному форумі «Креативні технології: шляхи і перспективи розвитку» в Елісті (Республіка Калмикія) та долучився до розроблення «Калмицького креативного проєкту» за замовленням президента Калмикії К. Ілюмжинова. Того ж року в межах мистецького фестивалю «ГогольФЕСТ» організував семиденний семінар-інтенсив для молодих письменників за участі філософів, науковців і митців — де вперше застосував рольову гру С. Переслегіна «Знаннєвий реактор» для аналізу літературного процесу в Україні. На Московському Відкритому книжковому фестивалі (2010) поставлено п’єсу Дереша «Стена из тумана».
Після завершення цього творчого пошуку письменник кілька років провів за кордоном — зокрема близько року в Єгипті. Сам він описував ці роки як час, коли «подорожував і пробував себе в різних спеціальностях». Мовчання перервалося у 2012 році з виходом роману «Голова Якова» (повна назва — «Голова Якова. Алхімічна комедія»), над яким Дереш працював майже п’ять років. Роман отримав антинагороду «Золота булька — 2012» від видання «Літакцент».
Повернення до літератури. «Синайський цикл»
З 2012 року письменник повністю присвятив себе літературній діяльності. Після повернення з-за кордону він написав так званий «синайський цикл» — три книжки, об’єднані темою пошуку вмиротворення в сучасному буремному світі: «Миротворець» (2013), «Остання любов Асури Махараджа» (2013) і «Пісні про любов і вічність» (2014). Перші дві книжки ввійшли до довгого списку конкурсу «Книжка року» Бі-Бі-Сі. Герої циклу — покоління дауншифтерів, людей, що виросли на соціальних мережах і цінностях суспільства споживання. Опиняючись у ситуаціях, де більше немає змоги опиратися на зовнішні стимули, вони змушені відродити себе зсередини, щоб відбутися як особистості. На думку критика А. Топорової, Дереш представляє покоління, практично незнайоме з епохою СРСР, і тому вносить в українську літературу особливий, чистий від вражень радянського минулого погляд.
Наступний роман «Спустошення» вийшов у 2017 році, «Там, де вітер» — 2021-го. Остання за датою виходу книжка — «Погляд Медузи. Маленька книга пітьми» (2024). У серпні 2023 року Дереш запустив благодійний продаж своїх ранніх творів, що не виходили друком, окресливши їх як «видання чисто для фанів». Виручені кошти пішли на підтримку 80-ї ОДШБр та 215-го батальйону 125-ї ОБр ТрО.
Громадська діяльність та лекторська робота
Дереш активно долучається до суспільних і культурних процесів країни. З 2007 року є членом Всесвітньої Ліги «Розум поза наркотиком» і пропагує здоровий спосіб життя. З 2013 року — член журі Всеукраїнського грантового конкурсу «Інтелектуальний капітал України». У 2014 році виступив куратором Першого міжнародного літературного фестивалю «Український літфест» у Донецьку (арт-центр «Ізоляція»), де підняв тему зв’язку мови та насильства в суспільстві. Наприкінці 2013 року розпочав Марафон «100 книжок за 400 днів», спрямований на популяризацію читання серед молоді.
Глибоко вивчає психологію творчості, зокрема тему екзистенційної кризи у творчих особистостей і способи виходу з неї. Є автором трьох лекційних курсів у межах проекту «ЛітОсвіта»: «Йога творчості», «Письменник і смерть», «Культурологія змінених станів свідомості». Співпрацює з низкою інтелектуальних дискусійних клубів — зокрема з Київським дискусійним клубом дилетантів і «Foundation for future». Есеї, статті та оповідання письменника друкувалися в часописах «Ї», «Kafka», «Radar», «Пектораль», «Harper’s Bazaar», «Forbes» та ін.
У 2003 році брав участь у проекті Влодка Кауфмана «Гра в гру». У 2005 році разом із художниками та нойз-музикантами взяв участь у кураторському проекті К. Дорошенка «Пурифікація». У 2012 році спільно з актрисою Уте Кільтер взяв участь у проекті О. Куліка «Апокаліпсис і відродження в Шоколадному будинку».
Особливості творчості
Творчість Дереша пронизана пошуком інтуїтивних та емоційних відповідей на питання про людську природу й людське існування. Вони підіймають тему розпаду і деградації людських стосунків, розвалу знань та етики в сучасному фрагментованому світі, шукають глибинних мотивів для збереження та відродження в собі одвічних людських цінностей. У своїх романах він плекає власну філософію й міфологію, за якими читачі впізнають почерк автора. Дереш уміє інтригувати й провокувати, ставити питання, на які не завжди є однозначні відповіді. За допомогою впізнаваних авторських прийомів і особливої манери викладу він створює нову реальність, де вигадане тонко переплітається з дійсним.
Персонажами творів Дереша є молоді люди й тинейджери, що переживають становлення особистості, намагаються зрозуміти світ і шукають істину. Сюжети окремих творів містять вживання наркотичних засобів, галюцинаційні та психоделічні стани, тему насильства, а також синтез сучасної психології, окультизму та містики — матеріал, не рекомендований вразливим читачам. Проте й сам автор наголошує: головна мета його творів — посилення усвідомленості молоді щодо себе, навколишнього світу і буття загалом.
Окрема ніша письменника — дитяча книга. Твори цього жанру виходили у видавництві «Грані-Т» в серіях «Сучасна дитяча проза» та «Життя видатних дітей».
Всі книги Любка Дереша
Романи:
«Культ» (2001)
«Поклоніння ящірці» (2002)
«Архе» (2005)
«Намір!» (2006)
«Трохи пітьми» (2007)
«Голова Якова» (2012)
«Остання любов Асури Махараджа» (2013)
«Спустошення» (2017)
«Там, де вітер» (2021)
«Погляд Медузи. Маленька книга пітьми» (2024)
Есеїстика та коротка проза:
«Трициліндровий двигун любові» (спільно з Ю. Андруховичем та С. Жаданом, 2008)
«Миротворець» (2013)
«Пісні про любов і вічність» (2014)
Дитячі книги:
«Ганя — заклиначка змій» (ч. 1–2, 2006)
«Дивні дні Гані Грак» (2007)
«Любко Дереш про Миколу Гоголя, Марка Твена, Ніколу Теслу, Альберта Ейнштейна, Стівена Кінга» (2007)
